Коли в житті людини щось трапляється, вона звертається за допомогою чи до Бога, чи до людей, чи ще кудись... Я ніколи не думав, що проблема ВІЛ/СНІДу колись стане актуальною для мене.

Про свій діагноз я дізнався у 1997 році, коли проходив курс лікування від наркоманії у психіатричній лікарні ім. Мальцева. Після ранкової перевірки мене викликав головний лікар відділення до свого кабінету, запропонував присісти, і каже: „ Вітаю у Вас СНІД”. Я настільки був шокований, що не міг вимовити ні слова. Вона мені запропонувала подальше проходження лікування, але не в її відділенні. Мене хотіли перевести до ізолятора, я відмовився.

За власним бажанням виписався з лікарні. Я їхав додому, і з жахом міркував про майбутнє: „Скільки мені залишилось часу..., як бути далі, і взагалі, потрібне мені таке життя чи ні?”. Тоді ще не усвідомлював що треба міняти щось у своєму житті. Я не знав як розповісти про це батькам і своїй дівчині, мені було і страшно і соромно водночас. Доречи, моя дівчина була вагітна і ніколи в житті не вживала наркотиків. Я боявся як за себе, так і за неї. Я був у розпачі, замкнувся у собі, не хотів нікого бачити. Був тільки я і наркотик. В один з вечорів, я наважився побалакати з матір’ю. Коли розповів про свою проблему, мати тихо плакала і за вечір не сказала ні слова. А в ранці сказала, що з цим теж можна жити. Я це розцінив як бажання мене заспокоїти і втішити, а в душі казав собі, що пройде ще небагато часу і я помру. І цим самим позбавлю всіх і себе від страждань. Через кілька днів, до мене додому прийшли працівники санепідемстанції і принесли повідомлення, в якому мені запропонували прийти до Обласної СЕС. Уразі неявки мені погрожували притягти до відповідальності. Я прийшов до СЕС спочатку з батьками а потім і з дівчиною. Де їм розповіли, що мені потрібен окремий посуд, після мене потрібно дезінфікувати ванну хлоркою. Дівчині рекомендували пройти тест на ВІЛ.

Я дуже вдячний Богові за те, що аналіз який здала дівчина показав що вона не інфікована. Після цього ми з нею розсталися. Я остався на одинці з наркотиком, мати хотіла мені допомогти, але я відвертав її допомогу. Так пройшло майже п’ять років. І я знов опинився у психіатричній лікарні, я так заморився вживати наркотики що був згоден на любе лікування, мене положили до ізолятора. Там я і познайомився з хлопцями та дівчатами з Благодійної асоціації „Світло надії”, вони приходили на підтримуючу групу до ізолятора. А на той момент, моральна підтримка була дуже важлива, та необхідна як повітря. Від учасників групи підтримки, я дізнався що є люди з такою ж проблемою які живуть тверезо, і допомагають розібратись з вирішенням деяких проблем таким як я. Мені запропонували після курсу лікування пройти ще й курс психологічної реабілітації від наркотичної залежності, я погодився. І після лікарні я пішов до організації, де пройшов реабілітацію, а головне став учасником групи самодопомоги - „Я+”, на групі ми вирішуємо питання які стосуються з покращенням рівня життя людей живущих з ВІЛ. Я пойняв одну просту істину:-„ Даючи собі можливість жити, даєш можливість жити іншим”. Згодом мені запропонували волонтерську діяльність у проекті „Нові можливості сьогодні” який спрямований на покращення ставлення суспільства до ВІЛ- інфікованих людей, а також покращення їх рівня життя. Фінансується цей проект Всеукраїнською Мережею Людей живущих з ВІЛ, на кошти Глобального Фонду.

Зараз я працюю соціальним працівником, та консультантом з питань ВІЛ/СНІДу у Благодійній асоціації „Світло надії” у тому самому проекті. Дійсно кажуть люди -„Слова з пісні не викинеш”, спілкування з новими людьми, та нова, цікава робота надають нові можливості в моєму житті. Якщо раніше я відчував пустоту навколо себе, то зараз я знаю що я комусь потрібен, до мене звертаються за консультаціями люди які не мають достатньо досвіду життя з ВІЛ. І я намагаюсь їм допомагати в міру своїх можливостей, підвищую мотивацію на відвідування груп самодопомоги де, як правило, їх радо зустрічають. Хто Вас зрозуміє краще, ніж той хто сам знайомий з цією проблемою? Приходьте до нашої організації, звертайтеся до груп самодопомоги, не впадайте у відчай. Знайте, що є люди які зрозуміють Вас і допоможуть.